Професії

Ще князь Володимир Одоєвський говорив: «Будьте обережні з людиною, яка не вміє ні їсти, ні кормити». Дійсно, якщо не було б мистецтва кулінарії, наше життя стало б сірим та невиразним.

З розвитком суспільства, з винаходом вогню почалися перші експерименти з продуктами харчування. Смажене або печене м’ясо виявилося більш смачним, ароматнішим. У давньому Єгипті існував цілий ритуал прийому їжі. Під час значних перемог над ворогом, радісних подій проводилися у Стародавньому Римі та Греції цілі банкети з тисячами запрошених гостей.

Народження кулінарного мистецтва на Русі пов’язане зі знаменитими язичницькими святами. З часом язичницькі боги були забуті, а добрі традиції залишились. Історично наша кухня особливо яскраво розквітла у монастирях. Так, вже в XI ст. в Києво-Печерському монастирі серед ченців було кілька кухарів.

Кожен може сказати: «Я вмію готувати», але тільки висококваліфіковані майстри готують не тільки смачно, але й корисно для організму, вони можуть нестандартно оформити та подати будь-яке блюдо, щоб воно виглядала, як справжній шедевр. Кожен ресторан пишається своїми кухарями-професіоналами як найбільшим скарбом. «Посуд в ресторані не обов’язково повинен бути срібним, але кухар має бути золотим».

Загальна характеристика професії

Щоб оволодіти усіма тонкощами мистецтва готування їжі, потрібно знати дуже багато. Основний зміст функціональних обов’язків кухаря залежить від того, який кваліфікаційний розряд йому присвоєно.

Сучасний кухар повинен знати:

—    технологію  приготування холодних закусок, перших, других і третіх страв, різноманітних соусів;

—     особливості приготування національних, фірмових страв та страв іноземних кухонь;

—    технологію обробки сирих продуктів та порційних напівфабрикатів;

—    режим і тривалість теплової обробки продуктів;

—    основні види сировини, їх кулінарне призначення, норми співвідношення та закладання сировини під час приготування страв;

—    види, властивості, кулінарне використання, ознаки доброякісності й способи органолептичної оцінки картоплі,    овочів, круп, грибів, макаронних і бобових виробів, борошна, сиру, яєць, м’яса, риби, птиці, субпродуктів;

—    порядок користування збірником рецептур страв і кулінарних виробів;

—    правила оформлення та подачі порційних страв та страв на замовлення;

— правила складання банкетного меню;

—    приготування різних видів тіста та виробів з нього;

—    основи, значення та технологію приготування дієтичного та дитячого харчування;

—    умови, строки зберігання та реалізації сирої та готової   продукції, напівфабрикатів;

—    вихід готових виробів;

—    санітарно-гігієнічні правила утримання продуктів, кухні та службових приміщень;

—    правила використання та призначення обладнання, виробничого інвентарю, інструментів, вимірювальних приладів, посуду, тари;

—    правила особистої гігієни;

—    правила охорони праці, внутрішнього розпорядку і вимог пожежної безпеки.

          Індивідуально-психологічні особливості

Кухар повинен мати хороший загальний інтелект, добре розвинені дотик та нюх, координацію рухів рук, високі показники концентрації, переключення, стійкості та об’єму уваги, добре розвинену довготривалу мовно-логічну, зорову, образну, оперативну пам’ять. Крім того, кухар повинен бути швидкий, зібраний, акуратний, уважний, бути фізично витривалим, добре відчувати форму, лінію, кольори.

У кухаря обов’язково повинні бути естетичний смак, уява, творчі завдатки. Поєднуючи чотири основних смаки (солодкий, кислий, солоний, гіркий), використовуючи широку гаму запахів та ароматів кухар володіє таємницею дії ароматично-смакових компонентів їжі на емоційну сферу нашої психіки. Можливо саме ця творча сторона праці кухаря і привертає таку велику кількість бажаючих її опанувати.

Особливі умови та фактори праці

—    основні операції виконуються вручну (фізична праця середньої тяжкості), але активно допомагає техніка та електроніка;

—    можливість праці як жінок, так і чоловіків різного віку;

—    праця в приміщенні;

—     несприятливі умови мікроклімату: температура повітря досягає 25-32⁰С, підвищена вологість повітря, протяги, перепади температури повітря, вплив інфрачервоного (теплового) випромінювання біля плити;

—    робота пов’язана із вплив інтенсивного шуму, переважно середньочастотного характеру, викликаного дією витяжної та загально обмінної вентиляції.

 Медичні обмеження

Професія кухаря протипоказана людям, які страждають наступними захворюваннями: органів дихання (бронхіальна астма, туберкульоз та ін.); серцево-судинної системи (гіпертонія, порок серця та ін.); органів травлення (хронічний гастрит, виразкова хвороба, цукровий діабет та ін.); нирок і сечових шляхів (нефрит, ниркова недостатність та ін.); опорно-рухового апарату (хронічний ревматизм, деформації хребта і грудної клітки та ін.); нервової системи (менінгіт, пухлини нервової системи та ін.); хвороби шкіри з локалізацією на гронах рук (екзема та ін.); бактеріоносійство.

Перспективи

Кваліфікацію кухаря визначають по розрядах (3-6), Кваліфікацію – кухар третього розряду можна отриматипісня навчання в ПТНЗ, четвертого розряду – при навчанні в середніх спеціальних навчальних закладах» п’ятого розряду – після закінчення вищих навчальних закладів. Шостий розряд присвоюють після навчання у вищому навчальному закладі і стажу роботи не менше трьох років кухарем п’ятого розряду.

Професія кухаря важка, але цікава, вона дає можливість займатися індивідуальною трудовою діяльністю на підприємствах, в ресторанах, кафе, у будь-якій галузі харчової промисловості, хлібопекарській, молочному чи сироварному виробництві тощо.

Професію кондитера часто порівнюють з працею художника. І це дійсно так, це вміння творчо поєднувати смак, запах і форму. Він готує кондитерські вироби, креми, начинки, помадки, цукерки, рулети, печиво вищого ґатунку роздрібного асортименту, торти і тістечка з різноманітної сировини (борошняного тіста, сирної маси, морозива) зі складним багатокольоровим візерунком, з роздільним розміщенням дрібних та середніх деталей малюнка та з різними традиційними переходами тонів. Всі вони гарно оздоблені і, звичайно, смачні та поживні.

Загальна характеристика професії

Професія кондитера – широка та змістовна, праця кропітка і важка, яка потребує багато зусиль, напруження, натхнення,  творчого пошуку.

Кондитер повинен знати:

• асортимент, рецептури, технологію і режими виготовлення кексів, рулетів, печива, складних тортів і тістечок;
• технологію приготування різних видів тіста (пісочного, бісквітного, заварного, слойоного);
• способи і техніку нанесення складного багатокольорового малюнка;
• способи і техніку складання малюнка;
• види сировини, що використовується для виготовлення кондитерських виробів;
• оформлення виробів кремом, марципановою масою, шоколадом, фруктами і горіхами;
• асортимент виробів, рецептури і режими їхнього готування, види сировини і способи її переробки, способи обробки кондитерських виробів;
• правила експлуатації відповідних видів технологічного обладнання, виробничого інвентарю, інструменту, ваговимірювальних приладів, посуду, їх призначення та використання в технологічному процесі;
• правила і норми охорони праці, протипожежного захисту, виробничої санітарії та особистої гігієни.

Індивідуально-психологічні особливості

Для успішної праці кондитера необхідно мати стійкий інтерес до художньої діяльності, добре ліпити, малювати, мати розвинену творчу уяву, тактильну, температурну чутливість. До особливостей відносяться добре розвинена зорова та моторна координація, висока ступінь координації рухів рук.

Особливі умови та фактори праці

Робота кондитера в основному проходить в цеху з 8-годинним робочим днем. На приватних підприємствах робота залежить від потреби ринку, який диктує свої особливі умови. Але кондитерські, які відрізняються оригінальними виробами, користуються у мешканців міст, сіл великим попитом, і продукція сучасних кондитерів розкуповується дуже охоче, особливо напередодні вихідних та свят.

Обмежень щодо статі та віку немає, працюють і жінки, і чоловіки – особливо останнім часом, коли почали відкривати приватні кондитерські. Однак відомо, що найкращі кухарі та кондитери – саме чоловіки.

Робота кондитера вимагає високої емоційної напруги. Багато часу кондитери проводять з великою кількістю електро-, тепло-, та газоприладів. В цеху постійно висока температура та шум. Тому ці умови праці викликають іноді перенапруження і ризик помилок або навіть призводять до травматизму, перегріву, переохолодження та алергічних захворювань.

Медичні обмеження

Робота кондитера не рекомендується людям зі стійким розладом нервової та дихальної системи, туберкульозом, із захворюваннями сердечно-судинної системи, опорно-рухового апарату, ендокринних захворювань (цукровий діабет), шкірною алергією і екземою кистей рук, дефектами зору, хронічними інфекційними захворюваннями.

Перспективи

Професія кондитера творча, тому молодий талановитий працівник може принести значно більше нових ідей, втілень, ніж досвідчений, давно працюючий, і заклад отримає суттєві прибутки. Це робота, яка не потребує стереотипів, а набуті навички і знання треба перевтілювати у все нові й нові задуми та перспективи. Великі кондитерські фабрики та цехи теж охоче приймають молодь, яка стажується та набуває досвіду біля майстрів-кондитерів. Кваліфіковані кондитери мають можливість відкривати власні кафе.

Тому поки існує людське суспільство, будуть перспективи у робітників харчової промисловості і, зокрема, у кондитера. Оскільки на кондитерські вироби є попит у населення, то потреба у висококваліфікованих кадрах постійна.

Професія офіціанта є однією із стародавніх. На фресках Єгипетських пірамід зображені люди, які подають їжу до столу фараонів. Мабуть це й були перші офіціанти.

Святкування знаменних дат, подій, весілля і навіть прийом видатних осіб і підписання угод передбачає спілкування за урочистим столом і неможливе без офіціантів, які беруть активну участь у загальній трапезі. Як розсадити людей, які страви подавати і кому в першу чергу, які прибори потрібні для споживання тієї чи іншої страви – саме до цього має безпосереднє відношення офіціант. Він не тільки обслуговує людей, які сидять за столом, але й допомагає і навіть навчає їх дотримуватися певних правил і етикету споживання їжі. Сьогодні жоден ресторан, кафе чи бар не може обійтися без офіціанта.

Загальна характеристика професії

Саме офіціант допомагає гостям створювати свято та підтримувати урочистість обстановки. Завдяки професійним діям та порадам офіціанта ресторан стає улюбленим, а обід чи вечеря у ньому незабутніми.

Офіціант повинен вміти:

• готувати зал до обслуговування відвідувачів;
• отримувати посуд, прибори, столову білизну;
• полірувати посуд, прибори;
• складати серветки різними способами;
• здійснювати попередню сервіровку столів;
• приймати замовлення від споживачів;
• отримувати страви в роздавальні та в буфеті;
• подавати страви і напої;
• обслуговувати неофіційні банкети;
• оформляти рахунки і розраховуватися по них із споживачами;
• прибирати використаний посуд та прибори;
• замінювати столову білизну.

Офіціант повинен знати:

• асортимент, рецептури, технологію виготовлення страв і напоїв;
• кулінарну характеристику страв і напоїв;
• правила і технічні прийоми обслуговування споживачів;
• правила і порядок подавання страв і напоїв, вимоги до їх оформлення і температури;
• відповідність асортименту вино-горілчаних виробів характеру страв;
• порядок оформлення рахунків та форми розрахунку із споживачами, в тому числі за  кредитними картками;
• види і призначення посуду, приборів, столової білизни, способи їх зберігання;
• правила експлуатації відповідних видів торгівельно-технологічного обладнання, ЕККА, виробничого інвентарю, інструменту, ваговимірювальних приладів, їх призначення та використання в технологічному процесі;
• правила роботи закладів ресторанного господарства;
• санітарні правила для закладів ресторанного господарства;
• правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами;
• основи психології; принципи професійної етики; іноземну мову в межах розмовного мінімуму;
• правила і норми охорони праці, протипожежного захисту, виробничої санітарії та особистої гігієни.

Індивідуально-психологічні особливості

Для успішного виконання роботи офіціант повинен бути товариським, бездоганно ввічливим. Робота офіціанта вимагає бути комунікабельним, тактовним, уважним, легко вступати в контакти і розуміти особливості поводження людей, мати чітку координацію рухів. Ця професія потребує від людини високої фізичної витривалості, емоційної стабільності, хорошого розвитку сприймання, достатньо розвинену вербальну та оперативну пам’ять, уміння розподіляти та переключати увагу, добре розвинене мислення, наявність вольової регуляції  психічних процесів.

Офіціант – це обличчя будь-якого ресторану, тому він повинен бути привітний, ерудований.

Особливі умови та фактори праці

Офіціант активно формує своєю роботою перше враження відвідувачів не тільки про самого себе, але й про своє підприємство.

Специфікою для професійної діяльності офіціанта є те, що вона не піддається істотній механізації і автоматизації, основна частина робочих операцій виконується без застосування якихось технічних засобів, тобто безпосередньо з використанням ручної праці.

Професійна діяльність офіціанта весь час відбувається на ногах, їм часто доводиться переносити важкі таці з їжею, посудом, напоями, долаючи при цьому значну в сукупності відстань. Дослідження показали, що за день офіціант проходить в середньому до ЗО км.

Професійна діяльність офіціанта є відносно безпечною, але можуть траплятися ковзання, падіння та опіки.

Медичні обмеження

Робота офіціанта протипоказана людям із захворюваннями ніг, опорно-рухового апарата, серцево-судинної системи, а також особам із зниженим  рівнем слуху і зору, із хронічними інфекційними захворюваннями.

Перспективи

Професія офіціанта може принести радість тому, хто любить роботу живу, деякою мірою навіть артистичну. Талановитий офіціант має бути психологом за своїм вмінням проникати в духовний світ багатьох людей, він в той же час схожий і на актора за своїм вмінням контактувати з людьми і вести їх за собою.

Професія офіціанта вимагає специфічних особливостей пам’яті. Йому не досить бездоганно знати найменування і ціни страв і напоїв. Він повинен утримувати в пам’яті назви страв, які замовив не один і не два відвідувачі, а декілька, час їх замовлень і подавання.

Сьогодні професія офіціанта не відмирає тому, що жоден ресторан, кафе, бар, місце продажу напоїв та їжі неможливі без офіціанта.

Ще недавно людину, професія якої має на маті порядкування в установі або колективі, називали завідуючий. Зараз таких спеціалістів називають адміністраторами. Крім управлінських функцій він може займатися обслуговуванням баз даних та інформаційних систем.

Скільки існує сфер діяльності, де потрібен адміністративно-управлінський персонал, стільки і знань необхідно для роботи адміністратором.

Загальна характеристика професії

Обов’язки адміністратора залежать від сфери його діяльності. З метою орієнтування в структурі управління в обов’язки робітників та режим їх роботи, адміністратору необхідні навички організації труда та управління. В будь-якій компанії існують свої правила і методи обслуговування відвідувачів, тому адміністратор повинен знати види послуг, які надаються, вміти оформлювати згідно з вимогами вітрини та приміщення.

На посаду адміністратора ресторану призначається особа, що має вищу та середньотехнічну освіту (стаж роботи на даній посаді).

Адміністратор ресторану повинен вміти:

• зустрічати клієнтів ресторану;
• забезпечує роботу з ефективного і культурного обслуговування відвідувачів;
• перевіряти готовність персоналу до роботи, загальний вигляд та охайність;
• вживає заходів щодо запобігання і ліквідації конфліктних ситуацій та розглядає претензії, пов’язані з незадовільним обслуговуванням відвідувачів;
• надавати практичну допомогу та необхідні рекомендації офіціантам під час обслуговування клієнтів;
• здійснювати контроль над роботою оркестру;
• постійно проводити заняття зі своїми підлеглими по підвищенню кваліфікації обслуговування клієнтів.

Адміністратор готелю повинен вміти:

• обслуговувати клієнтів готелю;
• здійснювати контроль за своєчасною підготовкою номерів до прийому тих, хто прибуває у готель, дотриманням чистоти у готелі, збереженням майна і устаткування;
• вести документацію і рахунки;
• вирішувати конфлікти, які виникають при обслуговуванні проживаючих;
• знати основи економіки, готельної справи;
• знати основи бухгалтерського обліку і ділового спілкування.

Адміністратор торгового залу повинен знати:

• постанови, розпорядження, накази, інші керівні та нормативні документи, що стосуються роботи підприємства, установи, організації;
• структуру управління, права і обов’язки працівників і розпорядок роботи;
• правила і методи організації обслуговування відвідувачів;
• види послуг, що надаються;
• основи економіки, організації праці і управління;
• основи маркетингу і організації реклами;
• планування і порядок оформлення полиць і вітрин;
• основи естетики і соціальної психології;
• законодавство про працю;
• правила внутрішнього трудового розпорядку, правила і норми охорони праці.

Індивідуально-психологічні особливості

Праця адміністратора – це постійна робота з людьми, тут головним критерієм успіху є комунікабельність та організованість. Навички ділового спілкування, увага та оперативність – це головні ключі до професійного успіху адміністратора.

Професійно важливі риси – висока стресостійкість, хороший рівень уваги, гнучкість мислення, хороша пам’ять, виразна мова, емоційна стійкість, доброзичливість, гнучкість, організованість, відповідальність, самостійність.

Особливі умови та фактори праці

Потрібно розуміти, що робота адміністратора – досить важка у психологічному плані. Професійні шкідливості: нервово-психічне навантаження, викликане інтенсивним спілкуванням з великою кількістю людей; робота в нічну зміну (порушення природного ритму сну).

Медичні обмеження

Робота протипоказана людям із захворюваннями:

• органів зору із значним зниженням гостроти зору;
• глухота;
• опорно-рухового апарату, що значною мірою обмежують рухливість рук, пальців;
• епілепсія, неврози;
• бактерієносійство, хронічні інфекції;
• захворювання шкіри.

Перспективи

Кар’єрний ріст адміністратора може мати варіюватися. Спеціаліст може як робити на одній посаді з перспективою підвищення заробітної платні, так і стати керівником або відкрити власну справу.

Професія, яка з’явилась понад сто років тому. Назва професії походить від англ. bar, що означає загородка, прилавок, стійка, які відгороджують продавця від покупця. Якщо раніше бари були тільки самостійними підприємствами, то тепер вони невід’ємна частина ресторанів і кафе. За асортиментом, технічним оснащенням бари поділяються на молочні, пивні, гриль, експрес, винні, а за призначенням — на танцювальні, концертні. В останній час з’явилися салатні і супові бари. У сучасних барах відвідувачі можуть відпочити в затишній обстановці, послухати музику, потанцювати, подивитись відеопередачу, виступ артистів вар’єте.

Загальна характеристика професії

Професію бармена відносять до типу професій «людина — людина», тому що головним предметом праці для неї є людина, а головною метою праці цієї професії є оперативне обслуговування відвідувачів та розрахунок з ними. Оскільки знаряддям праці бармена є функціональні засоби: міксери, кавоварки, кухонні комбайни і він працює в приміщенні, то професія бармена відноситься до класу перетворючої, машинно-ручної праці в умовах побутового мікроклімату. Професія бармена вимагає від працівника особливих і суто людських рис. Професійна придатність залежить від емоційної врівноваженості, особливої чутливості, вимагає вміння встановлювати і підтримувати контакти з людьми, розумітися на їх індивідуальних особливостях.
Праця бармена повинна бути спокійною, продуманою, акуратною і артистичною. Найперше — це максимум уваги відвідувачам. Ще задовго до того, як відвідувачі прийдуть до бару, бармен повинен підготуватись до їх зустрічі, а саме підготувати своє робоче місце таким чином, щоб інвентар, посуд і продукти були розміщені на визначених місцях за барною стійкою під рукою. Вина і інші компоненти розмістити з правої сторони робочого місця: пляшки виставити в один ряд, спочатку коньяк, горілку, ром, потім лікери, вина, перед якими ставляться графини з сиропами і соками. Зліва розмістити тацю з чистим, добре вимитим посудом, цукровий сироп, свіжі і консервовані плоди та ягоди в такій кількості, яка забезпечить безперебійну роботу бару протягом дня. В спеціальному відерці зберігаються шматочки харчового льоду.
Основні обов’язки бармена — зустрічати гостей, знайомити їх з асортиментом і рецептурою напоїв, отримувати замовлення, готувати напої та закуски, сервірувати їх. Бармен повинен знати асортимент слабоалкогольних та алкогольних напоїв, які користуються попитом, рецептуру і способи приготування коктейлів; вимоги до інвентарю, посуду; порядок розрахунку з відвідувачами; правила та температурний режим зберігання товарів; засоби та правила оформлення товару на прилавку.
Бармен повинен вміти приготувати алкогольні та слабоалкогольні напої, складати за рецептами коктейлі, змішувати, збивати, варити та розливати в спеціальний посуд суміші, зберігати продукти відповідно режиму, скласти товарний звіт, дотримуватись санітарно-гігієнічних правил обслуговування та правил безпеки праці, пожежної безпеки.

Медичні обмеження

Медичними протипоказаннями щодо навчання та роботи за професією бармена є захворювання шкіри, хронічні захворювання опорно-рухового апарату, епілепсія, різко виражені неврози, хронічні інфекції, бактеріоносіння, серйозні порушення зору та слуху, туберкульоз легенів.

Психофізіологічними та психологічними обмеженнями є: наявність малорухливої лабільної нервової системи, погана сенсомоторна координація, сповільнена швидкість реакції, невисокий рівень сприймання, неточність рухів, низький рівень розвитку оперативної, вербальної пам’яті, переключення уваги, практичного мислення, емоційна нестабільність та слабка воля.

Перспективи

Професія бармена користується попитом на ринку праці. Бармен, як правило, має плаваючий графік, ця робота підходить молодим енергійним людям, дозволяє поєднувати роботу і навчання. Бармени можуть знайти роботу в кафе, барах, нічних клубах, ресторанах.

Бармен отримує основну заробітну плату і чайові. Розмір чайових багато в чому залежить від солідності закладу і щедрості відвідувача. Професія бармена має перспективи кар’єрного росту. Почати можна з помічника бармена, потім стати барменом, далі зайняти позицію бармена-фристайліста або сомельє.

«Продавець непродовольчих товарів; продавець продовольчих товарів»

Професія «продавець» – одна з найстаріших. Корені її глибоко вростають в історію людської цивілізації. Купівля-продаж існує дуже давно. Пересувна торгівля протягом багатьох століть залишалась основним видом торгівлі. У західній Європі, наприклад, успішно розвивалася зовнішня морська і внутрішня сухопутна торгівля.

   Морська торгівля. Середні віки

Зрушення в сільському господарстві, ремеслах і промисловості України зумовлювали пожвавлення торгівлі. Взагалі, розвиток ремесла та збільшення міст сприяли такому зростанню. У Західній Європі, наприклад, успішно розвивалася зовнішня морська і внутрішня сухопутна торгівля. Вже в ХІ – ХІІ ст. чітко визначилися її основні центри – Венеція, Генуя, Піза. Північно-італійські купці витіснили з середньо морських торгових шляхів візантійців і арабів. З портів Близького Сходу європейці привозили товари з Індії, Китаю, Сирії та інших азіатських країн.

  Китайський торговець тканинами

З Леванту (Сходу) купці привозили в Західну Європу шовк, прянощі та предмети розкоші – дорогі тканини (парчу, оксамит), ювелірні вироби, тропічні та субтропічні продукти, з Причорномор’я – рибу, ікру, сіль, шкіру, зерно,

 хутро.

Товарами Сходу та виробами європейських ремісників італійські купці забезпечували феодалів Західної Європи, одержуючи за них казкові прибутки золотом і сріблом, наприклад, 1 г перцю коштував 1 г золота.

 Перша морська експедиція з Європи в Індію, 1497

У 1497 р. були виселені генуезькі та венеціанські торгові факторії з Криму і Чорномор’я. Так поступово витіснили італійців з Близького Сходу. Важливе значення для Західної Європи мала також торгівля на Балтійському і Північному морях, річках Ельбі, Одеру, Рейні, Дунаї та ін. Купці скуповували і з вигодою перепродували льон, худобу, шкури, хутро, сало, хліб, рибу, сіль, металеві ремісничі вироби.    

Торгівля, XVI ст.

У середні віки розвивалася і набула широкого розповсюдження сухопутна торгівля. Відомий шовковий шлях від Китаю до Європи простягнувся на кільканадцять тисяч кілометрів. Каравани верблюдів, навантажені товарами, перетинали вздовж і поперек азіатський і африканський континенти. У Європі сухопутна торгівля також набула великого значення, незважаючи на численні труднощі та небезпеки. Професія продавця відноситься до однієї з найбільш затребуваних, адже з кожним роком кількість товарів зростає і збільшується кількість торговельних підприємств. Навіть розвиток інтернету і онлайн-торгівлі не може скасувати потреби в людях даної спеціальності, хоча сама професія з появою ПК сильно модернізувалась.

Характер роботи  

Продавець – професія масова. Це узагальнене поняття, що містить у собі багато різновидів цієї діяльності. Професія класифікується залежно від групи товарів: продавець продовольчих і непродовольчих товарів. Кожна з них розподіляється на декілька спеціальностей. Так, продавець продовольчих товарів, реалізує бакалійні, гастрономічні, кондитерські товари, хлібобулочні, м’ясні, рибні вироби, овочі та фрукти. Професія продавця пов’язана з певними знаряддями праці. Маючи справу з різними товарами та обслуговуючи покупців, продавець користується різноманітними інструментами: вимірювальними (при відмірюванні, зважуванні), пакувальними тощо. Знаряддя праці сучасного продавця дуже змінились. Якщо раніше в основному продавець працював, користуючись різним торговим інвентарем, то зараз на допомогу йому прийшла автоматизація і механізація.

            Умови роботи  Професію продавця можна віднести до професій з середнім ступенем тяжкості та напруженості праці. У процесі праці продавець несе велику моральну і матеріальну відповідальність, витримує психічне напруження, а також фізичне навантаження.

Як показує практика, не для всіх ця психологічна ноша посильна в силу індивідуальних властивостей психіки або певних норм та цінностей, яких дотримується особистість. Робота продавця пов’язана із значним психічним напруженням.

 Особливо велике навантаження приходиться на зір під час розрахунків із покупцем. Спілкування з людьми, шум у магазині впливають на слух. Виконання робочих операцій пов’язано з постійними підрахунками, що впливають на пам'ять та увагу. Робоче місце продавця має бути організовано таким чином, щоб запобігти нещасному випадку. Воно повинно бути зручним, добре освітленим, достатнім для розміщення допоміжного обладнання.

 Продавець повинен знати:

• правила торгівлі товарами певної групи;
• асортимент, призначення, способи використання і догляду за товарами певної групи;
• терміни зберігання;
• вимоги, що пред'являються до якості товару;
• стан споживчого попиту.

     Продавець повинен уміти:

• обслуговувати використовуване устаткування (ваги, холодильники, ріжучі машини і апарати);
• отримувати товари з складу, готувати їх до продажу;
• допомагати покупцеві у виборі товару;
• зважувати і упаковувати продукти;
• відпускати товари, підраховувати їх вартість;
• вивчати попит покупців.

     Професійно важливі якості:
     • стійкість уваги;
     • хороша довготривала і оперативна пам'ять;
     • арифметичні здібності;
     • окомір;
     • точне просторове сприйняття величини і форми предмету;
     • чітка дикція;
     • емоційна стійкість;
     • спостережливість;
     • товариськість;
     • чесність.

Вимоги до індивідуально-психологічних особливостей 

Продавець перш за все, психолог. У будь-якій ситуації він повинен бути стриманим і терплячим. Одним з найважливіших його вмінь, це вміти спілкуватися культурно, але ненав’язливо. Для продавця важливо мати рухову стабільну систему, точність рухів, гарну сенсомоторну координацію, високу швидкість реакції. Робота продавця потребує фізичної витривалості і пов’язана з великим нервовим напруженням.

Медичні обмеження

Професія «продавець» протипоказана особам, що страждають на хронічні інфекційні захворювання і є бактеріоносіями, вірусоносіями, мають хвороби шкіри, вади слуху і зору, епілепсію, порушення пам’яті. Здорова нервова система, відсутність ушкоджень, нормальний психічний стан – це необхідні вимоги для роботи продавця, адже протягом робочого дня йому доводиться мати безліч психологічних контактів із різними за віком та характерами людьми. Нервово-психологічне напруження, швидкий темп роботи може призвести до небажаних конфліктів із покупцями. Робота «продавця» примушує постійно перебувати на ногах.

Перспективи

Навчаючись в нашому ліцеї, учні набувають фахових знань, умінь і навичок, готуються застосовувати їх у своїй подальшій професійній діяльності. Під час проходження виробничої практики в торговельних підприємствах, учні вдосконалюють свою професійну майстерність, набувають нових знань і навичок, прищеплюють уміння організаторської діяльності в умовах трудового колективу. Саме на цьому етапі в учнів формується свідоме розуміння і сприйняття майбутньої професії, забезпечується можливість перевірити знання на практиці, оцінити рівень своєї професійної компетентності під час вирішення тих чи інших виробничих питань